«Роки дитинства – це перш за все виховання серця. Виховання – це не поєднання заходів і прийомів, а мудре спілкування дорослого з живою душею дитини.» В. Сухомлинський

неділя, 18 квітня 2021 р.

4 - К- ключові навички ХХІ століття.

 Партнерство з навчання у ХХІ столітті» досліджувала формулу Чотирьох К: креативність, критичне мислення, колаборація та комунікативні навички. Саме ці знання та вміння будуть необхідними в майбутньому. Розповідаємо, як на практиці підготувати учнів до професій майбутнього вже сьогодні.

Креативність

Найчастіше креативність розуміють як здатність продукувати інноваційні та корисні ідеї.


Креативний потенціал людини залежить від її:

  • рівня професійної підготовки в певній галузі;
  • здатності мислити нестандартно і виходити за рамки;
  • природного прагнення займатися креативною діяльністю;
  • особистісних характеристик, таких як терпимість до невизначеності та бажання ризикувати.

Креативний потенціал також залежить від рівня підтримки особи іншими (вдома, у школі чи на роботі).

Креативність має шкалу розвитку від «новачка» до «видатного творця». Новачки зазвичай більше зосереджені на стратегіях, процесах та особливостях креативного мислення як такого. Тоді як досвідченіші «творці» акцентують увагу саме на незвичності та користі від результатів власної діяльності.

Критичне мислення

У широкому розумінні критичне мислення означає комплексну навичку, що допомагає вирішувати проблеми в умовах нестачі інформації. У наукових джерелах критичне мислення має чотири складові:


  1. Системний аналіз: здатність визначати зв’язок між змінними у певній системі.
  2. Аналіз аргументації: здатність доходити логічних висновків, спираючись на дані чи твердження.
  3. Творчий процес: вміння вибудовувати стратегію, теорію, методику чи лінію аргументації на основі сукупності супровідних даних (які повинні бути глибшими, ніж очевидна інформація на поверхні).
  4. Оцінка: здатність оцінювати якість процесів та рішень. Оцінка охоплює критику кінцевого продукту мислення з урахуванням специфіки конкретної ситуації.

Якими мають бути завдання

Під час розробки завдань, які б стимулювали розвиток критичного мислення, важливо враховувати різний рівень підготовки учнів. Важливо, щоб завдання були доступними для кожного.

Якщо метою є навчити вибудовувати аргументацію, він повинен застосовувати завдання, у яких  мав би написати есе на підкріплення певної точки зору, на основі вихідних даних. Щоб навчити учня адекватно оцінювати, запропонуйте йому результати чиєїсь роботи та попросіть зробити письмовий звіт щодо оцінки цієї роботи за певними критеріями.

Також варто використовувати такі методики як мапи думок (представлення даних у графічному вигляді), моделювання та завдання, що вимагають продумувати власну доказову лінію (наприклад, дискусійні клуби).

Як оцінювати

Викладач може оцінити, наскільки ґрунтовно  доводить свою думку (скільки даних і яку саме інформацію він наводить, наскільки неочевидними є обґрунтування його ідей).

Комунікативні навички

Комунікацію визначають як суспільний процес, в якому відбувається обмін інформацією задля передачі смислів і досягнення бажаних результатів. Комунікація може відбуватися в будь-якій формі: від написання твору або читання книги до виступу з презентацією чи участі в дебатах.


Ключовими навичками в комунікації є такі:

  • визначення бажаних результатів комунікації;
  • створення чіткого посилу: розробка повідомлення, яке би передавало необхідне значення, і використання невербальних засобів комунікації, як-от жести та наочні матеріали;
  • моделювання свідомості інших: усвідомлення рівня освіченості, позиції та емоцій інших;
  • конвенційність: вміння слідувати правилам, нормам та дисципліні, що підходять для певного контексту комунікації;
  • усвідомлення соціальних та культурних відмінностей;
  • вибір необхідних каналів комунікації;
  • активне слухання;
  • «глибоке читання»: вміння критично аналізувати текст чи мовлення.

Якими мають бути завдання

Комунікативні навички можуть бути розвинені паралельно із завданнями будь-якого типу. 

Комунікативні навички можна розбивати на менші завдання. Так, даючи учням завдання написати твір-рецензію на книжку, можна попросити їх зосередити увагу саме на використанні ідіом, алюзій, культурних реалій. І запропонувати подумати над тим, чи можна було б ідею книги передати без цих мовних засобів.

Перед тим, як давати учням певне завдання, варто дати їм час подумати над тим, що саме вони хочуть одержати від комунікації, які комунікативні стратегії вони використають тощо. Важливо також надавати учням зворотний зв’язок. Він має йти не лише від викладача — тут необхідна взаємодія між учнями, коментарі, поради щодо проробленої роботи.

Як оцінювати

Оцінювати можна залежно від того, наскільки навички відповідатимуть його можливості впоратися з певними аналогічними завданнями в реальному житті. Можна також покладатися на реакцію та оцінку проробленої роботи  іншими дітьми.

Колаборація

Колаборація або командна праця складається з таких елементів:


  • міжособистісна комунікація,
  • здатність вирішувати конфлікти,
  • управлінські здібності.

Здатність учня до командної роботи залежить від його особистого бажання та можливості зважати на точки зору інших людей, координувати ідеї багатьох осіб, вирішувати проблеми в команді, знаходити консенсус та йти на компроміс.

Якими мають бути завдання

Недостатньо просто розділити дітей на групи й очікувати від них результатів.

Завдання на співпрацю повинні враховувати:

  • оцінку від кожного з членів певної команди навичок інших працювати в команді;
  • особливість формування груп для виконання певних завдань. Найкраще використовувати менші за обсягом групи. А давати учням можливість самостійно формувати групи можна лише якщо завдання, яке вони виконуватимуть, не передбачатиме певного оцінювання. Інакше — їм потрібно вчитися працювати в тих колективах, які їм не завжди здаються зручними й очевидними;
  • пролей різним членам групи. Слід чергувати ці ролі між різними учнями. Так когось можна призначити модератором, когось — тим, хто представлятиме результати спільної роботи, тощо.

Також варто ускладнювати групові завдання: просити не просто згенерувати ідеї, а обрати якийсь спільний пріоритет. Чи спеціально сформувати групи з таких людей, які з певного питання не відразу зможуть дійти консенсусу.

Як оцінити

Переглянути,як спланували свою роботу, розподілили завдання, змогли представити спільні результати.

Немає коментарів:

Дописати коментар