Що робити? Боротьба с дитячою агресивністю.

                                                                   

Що ж робити мамі на початковому моменті боротьби з дитячою агресивністю, як реагувати на спалахи люті?

Якщо дитина піднімає на вас руку, перехватіть її і строго скажіть, дивлячись прямо в очі: «мені дуже не подобається, коли мене б’ють, тому я нікому не дозволяю так зі мною поводитись і тобі також не дозволю». Не факт, що дитина зрозуміє це з першого разу, особливо, якщо раніше йому дозволялось всіх бити. Але з 10 разу почне відбуватися усвідомлення.

 

Якщо дитина кидає в гніві іграшку, підніміть її, поверніть дитині і суворо скажіть, що іграшкам не подобається таке ставлення, що вона може зламатися. Якщо дитина повторно кидає іграшку – заберіть її на день-два. Скажіть, що іграшка на нього образилась і попросила її забрати від хлопчика, який робить їй боляче. Якщо дитині років два-три, попросить тут же погладити іграшку, а то вона більше не буде гратися зі своїм хозяїном. Як варіант: „Ой-ой, ляльці боляче, її Катя на підлогу кинула! Тепер ляльку потрібно лікувати, у неї великий сінець на руці. Ану, Катя, неси вату, бинт і крем – будемо нашу ляльку лікувати. Загорніть її в простирадло, покачайте…

Такий прийом переключає дитину з деструктивної моделі поведінки на позитивну – пожаліти, проявити співчуття.

 

Якщо дитина замахується на молодшу сестричку, зупиніть її руку, потім суворо скажіть дітям, що раз вони не вміють гратися один з одним, то будуть гратися окремо. Розведіть дітей по різним кімнатам. Якщо спір був через іграшки – уберіть їх. Не починайте з’ясування, хто перший почав, так як це призводить до зародження ябіднічання. 

 

Якщо дитина постійно грубіянить бабусі, обмежте їх спілкування на деякий час. Дитині спокійно поясніть, що так як він образив бабусю, вів себе грубо, обзивався тощо, то більше з бабусею спілкуватися не вийде. Дуже шкода, тому що тільки но бабуся збиралася купувати своєму онуку киндер-сюрприз, а ще бабуся збиралась повести свого улюбленого онучка до парку покататися на атракціонах… Ну, раз ви дружити з бабусею не вмієте, то бабуся буде сидіти у себе вдома, а ти – у себе.

 

Постійно показуйте дитині неагресивну модель поведінки, вчить співчуттю.

Вчить дитину виражати свої эмоції в словах: „я незадоволений”, „мені сумно”, „я разлютився”, „мені неприємно” тощо. Якщо дитина ще мала, озвучте це за нього: „я тебе розумію, ця машинка дуже гарна, і тобі дуже хочеться цю машинку. Але я не зможу тобі її купити, тому що забула гроші дома (покажіть пустий гаманець). Я бачу, тобі сумно, що я не куплю цю машинку, ти навіть на мене разізлився. Мені також прикро, що ми не зможемо купити цю машинку, але я тобі пропоную піти покататися на гойдалці”.

Щоправда, в цьому випадку, вам доведеться до кінця прогулянки нікому і нічього не купувати, щоб не вийшло так, що ви обманули дитину.

 

Агресивність притаманна людині. В этімологічному підході стверджується, що агресія – це невід’ємна частина людської сутності, її природа – у вродженому інстинкті боротьби за виживання. Однак це не означає, що людина не може навчитися керувати своєю агресивністю. І вчити цьому повинні ще в дитинстві самі близькі люди.

10 фраз дитині замість " Не треба плакати! "

 

Толерантність починається з себе.

 Будьте завжди толерантними самі та навчайте цього своїх дітей. Адже це допоможе досягти успіхів.                                            У ПРИГОДІ БАТЬКАМ СТАНУТЬ ТАКІ ПОРАДИ

1. Будьте чесні й відкриті, з повагою ставтеся до інших, виявляйте співпереживання й співчуття. Демонструйте це діями. Ніколи не давайте негативних характеристик навіть собі, не кажучи вже про інших.
2. Підтримуйте й заохочуйте впевненість дитини в собі, у її вчинках. Людина з розвиненим почуттям власної гідності, з адекватно високою самооцінкою не потребує самоствердження за рахунок інших.
3. Розповідайте своїй дитині про традиції інших народів, свята, характерні для інших країн, важливі міжнародні дати. Шануйте традиції свого народу, але не втрачайте можливості ознайомити дитину з іншими культурами, цінностями, звичаями.
4. Намагайтеся забезпечити вашій дитині досвід спілкування з різними групами людей. Літній відпочинок, подорожі в інші країни є корисними для кожного, а дитині старшого шкільного віку можна запропонувати участь в благодійних програмах і грантах.
5. Подорожуйте з дитиною і допомагайте їй відкривати для себе багатогранний світ. Звичайно, не кожна сім’я може дозволити собі відвідати Європу, азіатські країни, Африку, але відвідування історичних куточків рідної України є доступним майже кожній родині.
6. Говоріть про відмінності між людьми з повагою. Відзначайте позитивні моменти того факту, що всі люди різні. Дітям молодшого віку потрібно пояснити, що на Землі існують інші раси й національності – з іншим кольором шкіри, волосся, розрізом очей, звичаями й особливостями побуту, мислення тощо.
7. Завжди давайте відповіді на запитання дітей, навіть якщо це буде не найкращий варіант. Розмови на «незручні» теми важливі для виховання дитини. Відповіді на кшталт «ти ще маленький» абсолютно недоречні – завданням батьків є дати відповідь у формі, доступній віку дитини. Якщо ви не готові відповісти одразу – попросіть час на роздуми і поверніться до розмови якомога швидше.
І головне, пам’ятайте: особистісні риси толерантної людини – це не вроджені, а набуті соціальні якості, що формуються з раннього дитинства у процесі взаємодії з сімейним (родинним) оточенням.

у житті.