«Роки дитинства – це перш за все виховання серця. Виховання – це не поєднання заходів і прийомів, а мудре спілкування дорослого з живою душею дитини.» В. Сухомлинський

пʼятницю, 13 травня 2022 р.

Чужий ліс...

 Чужий ліс або Як Їжачок став жити в іншому лісі 

 

(терапевтична казка для дітей у процесі адаптації до нового місця)

 

Жили-були у своєму рідному лісі веселі Їжачки, але так сталося, що буря зруйнувала їхню територію, тому всі мешканці змушені шукати інші хатинки. І родина Їжачків потрапила в зовсім чужий ліс.

 

У новій країні не було легко! Бо наші Їжачки не розуміли мову, якою спілкувались сусіди, вони були розгублені та часто не розуміли, що робити. Вони сумували і згадували свій ліс, але поки що треба було звикати до цього житла, поки їхнє не відновиться від лиха. 

 

Один маленький Їжачок посміхався всім мешканцям чудового лісу, дякував за допомогу, придивлявся до звичок й уважно слідкував, як тут усі живуть разом. 

 

Хоча і йому було важко: дерева в цьому лісі були зовсім незвичні, маленький носик Їжачка ловив невідомі запахи, а його маленькі лапки не знали доріжок, по яких треба ходити. 

 

Минав час, і поступово вже він пізнавав їжу, звикав до неї. Подружився з білочкою, звик до доброзичливих посмішок інших мешканців та заспокоївся. 

 

Він вже добре спав та снідав, чекав ігри з новими друзями, ще губився, але вже міг просити допомогу в інших. Він тут був не один. Він дав собі час звикнути до іншого лісу. І нарешті вже почав радіти сонечку, новим деревам та друзям! 

 

Чужий ліс прийняв Їжачка, а Їжачок прийняв нову хатинку.

 

©️Вікторія Назаревич


#казкотерапія

#казкивійни

#артпсихологія 

#Вікторія Назаревич


Фото з відкритих джерел інтернету


Як Їжачки шукали нову нірку.

 Як Їжачки шукали нову нірку


(терапевтична казка для дітей які втратили домівку)

 

Жила в лісі родина Їжачків, мала чудову нірку, в якій було все. Але одного разу сталося страшно лихо, на яке ніхто не чекав. Будиночок колючок зруйнували.

 

Їжачки були налякані та стривожені, вони не знали що робити та куди бігти, в темряві не було нічого видно. Їхні сусіди, інші лісові звірята, також залишились без домівок. Усі плакали, заспокоювали одне одного. 


Та лише коли настав ранок, Їжачки побачили, що в їхній нірці жити уже не можна, потрібно шукати іншу галявину.  

 

Дорога була складною: звірята втомлювались, шукали їжу, їм допомагали інші лісові звірята. Дятлик давав свої букашек, кротик – свої комашки. Довго вони блукали, але були впевнені, що знайдуть спокійну галявину. 

 

Одного разу вони зупинилися на відпочинок у своїх родичів, хоча й нірка в них була невеличкою. Відпочили та пішли шукати далі, бо хотіли свою нірку. 


Довго вони блукали, втомлювались, сумували, боялись темряви, але рухались далі уперед.


І ось нарешті Їжачки вийшли на дивну полянку, на якій побачили невеличку скелю, в ній була затишна і дуже гарна нірка. Вона одразу сподобалась усім Їжачкам. Стали вони жити в новому домі та радіти тому, що нова нірка знайшлась. 


Так і закінчилась пригода Їжачків, вони стали сильнішими та сміливішими. 

 

@Вікторія Назаревич  2022

#терапевтичнаказка

#казкотерапия

#дітивійни 

#назаревичвиктория