Що робити? Боротьба с дитячою агресивністю.

                                                                   

Що ж робити мамі на початковому моменті боротьби з дитячою агресивністю, як реагувати на спалахи люті?

Якщо дитина піднімає на вас руку, перехватіть її і строго скажіть, дивлячись прямо в очі: «мені дуже не подобається, коли мене б’ють, тому я нікому не дозволяю так зі мною поводитись і тобі також не дозволю». Не факт, що дитина зрозуміє це з першого разу, особливо, якщо раніше йому дозволялось всіх бити. Але з 10 разу почне відбуватися усвідомлення.

 

Якщо дитина кидає в гніві іграшку, підніміть її, поверніть дитині і суворо скажіть, що іграшкам не подобається таке ставлення, що вона може зламатися. Якщо дитина повторно кидає іграшку – заберіть її на день-два. Скажіть, що іграшка на нього образилась і попросила її забрати від хлопчика, який робить їй боляче. Якщо дитині років два-три, попросить тут же погладити іграшку, а то вона більше не буде гратися зі своїм хозяїном. Як варіант: „Ой-ой, ляльці боляче, її Катя на підлогу кинула! Тепер ляльку потрібно лікувати, у неї великий сінець на руці. Ану, Катя, неси вату, бинт і крем – будемо нашу ляльку лікувати. Загорніть її в простирадло, покачайте…

Такий прийом переключає дитину з деструктивної моделі поведінки на позитивну – пожаліти, проявити співчуття.

 

Якщо дитина замахується на молодшу сестричку, зупиніть її руку, потім суворо скажіть дітям, що раз вони не вміють гратися один з одним, то будуть гратися окремо. Розведіть дітей по різним кімнатам. Якщо спір був через іграшки – уберіть їх. Не починайте з’ясування, хто перший почав, так як це призводить до зародження ябіднічання. 

 

Якщо дитина постійно грубіянить бабусі, обмежте їх спілкування на деякий час. Дитині спокійно поясніть, що так як він образив бабусю, вів себе грубо, обзивався тощо, то більше з бабусею спілкуватися не вийде. Дуже шкода, тому що тільки но бабуся збиралася купувати своєму онуку киндер-сюрприз, а ще бабуся збиралась повести свого улюбленого онучка до парку покататися на атракціонах… Ну, раз ви дружити з бабусею не вмієте, то бабуся буде сидіти у себе вдома, а ти – у себе.

 

Постійно показуйте дитині неагресивну модель поведінки, вчить співчуттю.

Вчить дитину виражати свої эмоції в словах: „я незадоволений”, „мені сумно”, „я разлютився”, „мені неприємно” тощо. Якщо дитина ще мала, озвучте це за нього: „я тебе розумію, ця машинка дуже гарна, і тобі дуже хочеться цю машинку. Але я не зможу тобі її купити, тому що забула гроші дома (покажіть пустий гаманець). Я бачу, тобі сумно, що я не куплю цю машинку, ти навіть на мене разізлився. Мені також прикро, що ми не зможемо купити цю машинку, але я тобі пропоную піти покататися на гойдалці”.

Щоправда, в цьому випадку, вам доведеться до кінця прогулянки нікому і нічього не купувати, щоб не вийшло так, що ви обманули дитину.

 

Агресивність притаманна людині. В этімологічному підході стверджується, що агресія – це невід’ємна частина людської сутності, її природа – у вродженому інстинкті боротьби за виживання. Однак це не означає, що людина не може навчитися керувати своєю агресивністю. І вчити цьому повинні ще в дитинстві самі близькі люди.